У родині народилась довгоочікувана дитина. Щаслива мама, радісний тато під вікнами пологового будинку. Виписка, море квітів. Вдома! Перша ніч … Тато забирає подушку і ковдру, і йде на диван в іншу кімнату. «Я хочу спати, а він постійно кричить» …
Мама все розуміє …
Ранок. Вихідний. Мама годує, сповиває, йде гуляти. 3 години вона ходить з коляскою. Нарешті вдома. Зараз прилягти б хоч на півгодини. Двері до зали відчинені, постіль не прибрана, тата немає …
Дзвінок: «Ти де?» «Так, розумієш, Васька (Петька, Мішка) попросив звозити у справах (запросив на риболовлю, в баню, і т.д.) – я ж не можу відмовити другу!»
Пелюшки, прання, прибирання, готування, прасування. Для мами дні і ночі злилися в одне. Розпатлане волосся, червоні очі. Тато все більше відчуває свободу. Їжа приготовлена, одяг випраний, квартира прибрана, що ще треба?
А друзі — це святе! Друзям потрібно допомагати!
«Ти втомилася? Ти ж весь день дома сидиш! Прогулянка, це ж відпочинок! Розвага! Не хочеш?! Втомилася! Симулянтка!»
Мама намагається все встигнути, тато не цінує. Мама вибивається з сил. Тато не помічає. Мама просить винести сміття.
Тато злиться! Мама плаче від образ. Тато грюкає дверима.
Мама радіє першій усмішці дитини. Тато новому анекдоту. Терпіння мами на межі. Тато повертається в порожню квартиру. Тато щиро не може зрозуміти, чому так сталося …
Звичайно, пам’ятник тим чоловікам, які ділять всі турботи нарівні з жінками, ставити не потрібно, але в нашій країні це і до цього дня чомусь вважається подвигом з боку чоловіка. У той час як за кордоном — це нормальний порядок речей!
Дітей мало хотіти, мало народити! Їх потрібно ростити!
По матеріалах: chudesa.site