Чи замислювалися ви коли-небудь: як це — закам’яніти? Можливо, ви чули про «стан Зої» — загадковий випадок, який нібито стався 31 грудня 1955 року в Самарі (тоді — місто Куйбишев). Вся ця історія — такий собі православно-новорічний фільм жахів, від якого стає не по собі. А опинитись на місці бідної Зої — цур мене!
Розповідаю загальновідому версію: під Новий рік в будинку номер 84 по вулиці Чкаловській трапилася вечірка. Молодь їла салати, пила гірку і танцювала. Тільки дівчина Зоя Карнаухова сумувала: її хлопець Микола все не приходив. Навіть пообніматься ні з ким, не кажучи вже про танці. Зневірена Зоя, втомившись від розпитувань подружок, вискочила і, зірвавши зі стіни ікону Миколи Чудотворця, почала танцювати з нею. Мовляв, раз не прийшов мій милий — потанцюю з іншим.
Іншим учасникам вечірки стало не по собі: більшість попросили Зою повісити ікону на місце. Але її було вже не вгамувати. «Якщо Бог є, нехай від мене покарає!» — в серцях крикнула зневірена дівчина і … тут почалося щось дивне. За легендою в цей же момент на вулиці піднявся сильний вітер, блиснула блискавка — взимку! — в будинку вимкнулося світло, а сама Зоя завмерла на місці, не випустивши Миколу Чудотворця з рук. Всі обімліли, спробували забрати ікону, притиснуту Зоєю до грудей, але марно. Вона стояла, як укопана: очі відкриті, дихання не чути, тільки серце б’ється.
Розповідь Ганни Калашникової, медсестри «швидкої», яка в той вечір приїхала на виклик, чи не єдине «живе» свідоцтво про те, що стан Зої був насправді. Самарський священик Віталій Калашников — її родич. Він запевняє, що вся їхня сім’я була налякана тією історією.
— Ганна Павлівна Калашникова — тітка моєї матері — працювала в Куйбишеві лікарем швидкої допомоги, — згадує священнослужитель в матеріалі «Комсомольської правди». — У той день вранці вона приїхала до нас додому і повідомила: «Ви тут спите, а місто вже давно на ногах!». І розповіла про скам’янілу дівчину. А ще вона зізналася (хоча і давала підписку), що зараз була в тому будинку за викликом. Бачила застиглу Зою. Бачила ікону святого Миколая у неї в руках. Намагалася зробити нещасній укол, але голки гнулися, ламалися, і тому зробити укол не вдалося. Всі були вражені її розповіддю. Анна Калашникова пропрацювала на «швидкій» лікарем потім ще багато років. Померла в 1996 році.
Що було потім? Весь Куйбишев переполошився: поруч з будинком по вулиці Чкалова став чергувати народ. Господиня будинку — власниця пивного ларька Клавдія Болонкіна — забила вікна будівлі дошками, а поруч з будинком міліція встановила цілодобове оточення, хіба мало що.
Зоя повернулась до попереднього стану після того, як до неї завітав сам Микола Чудотворець. На вигляд це був звичайний дідусь: він нібито підійшов до міліціонерів, що чергували біля будинку, попросивши його пустити. Ті відмовили — у другий день теж. На третій день, на свято Благовіщення, стража нібито «промислом Божим» пропустила старця до Зої. Кажуть, дідусь запитав дівчину: «Ну що, втомилася стояти?» І зник. Коли Зоя ожила і змогла говорити, вона сказала: «Він в передній кут пішов».
Загалом, вірте — не вірте, але багато хто вважає, що це було насправді. До слова, 12 травня 2014 року той самий будинок раптово згорів, майже дотла. Деякі Самарці побачили в цьому фатальний знак.