Спостерігала один раз таку картину. Літо, спека. Їде автобус, весь набитий людьми. У ньому старенька — згорблена, така миловидна, ну, знаєте, бабуся-божий одуванчик. А поруч дівчина. Плаття коротке, півспини видно, …
Спостерігала один раз таку картину. Літо, спека. Їде автобус, набитий людьми. У ньому старенька — згорблена, така миловидна, ну, знаєте, бабуся-божий одуванчик. А поруч дівчина. Плаття коротке, півспини видно, татуювання одне на одному. Бабуся вдивляється в чорнильну в’язь малюнків.
- Чого дивитесь? Дуже цікаво? Не було у вашій молодості татушек, так? — грубіянить дівчина.
- Та ні, дочка. Були. Все було. Тільки я 20 років в китайському університеті викладала і ніяк зрозуміти не можу.
- Що зрозуміти не можете? — сміється та.
- Чому у тебе на шиї написано «повторно не заморожувати»?
Більше «красуня» не промовила ні слова і на наступній зупинці вискочила під погляди всього автобуса.