Ця історія передається в нашій родині з вуст в вуста. Її розповіла мені моя мама, а їй наша бабуся Тетяна Макарівна. Це сталося ще до революції в рідному селі бабусі з її близьким родичем.
Якось влітку хлопець повертався з Тамбова на поїзді. Уже вечоріло, коли родич бабусі вийшов на станції Чакін і пішов в село пішки. Підійшовши до околиці, він з якоїсь невідомої мені причини, раптом вирішив не йти по центральній вулиці, а звернув на задвірки, і пішов по стежці.
З одного боку від нього височіли огорожі городів, а з іншого боку виднівся берег невеликої річечки. Вже стали опускатися сутінки. Почувся тріск цвіркунів і квакання жаб. Хлопець швидким кроком йшов уздовж берега річки. Біля самої води були понароблені містки, такі з яких зазвичай рибалки рибу ловлять.
Вдалині на одному з містків хлопець помітив темну фігуру. Він подумав, що це священик у чорній рясі сидить і миє в річці ноги. Але коли підійшов ближче, просто остовпів.
Це був зовсім не священик, а величезна темна людиноподібна істота. Замість ряси на ньому була темно-бура довга шерсть. Хлопець застиг, дивився і не вірив своїм очам. А той сидить до нього спиною, звісивши в воду ноги.
Раптом істота здригнулася, немов відчула на собі чийсь погляд або чужу присутність, та обернулася. Обличчя в нього було не людське, а скоріше мавпоподібне, все вкрите шерстю.
Вони зустрілися очима, і якийсь час дивилися один на одного. Що в цей момент відчував наш родич, словами не передати. Він похолов увесь від маківки до п’ят.
Потім кудлатий різко розвернувся і зістрибнув у воду. Перейшовши дрібну річку в два стрибки своїми величезними кінцівками, він пішов у кущі на протилежному березі. Хлопець побіг додому що є сил.
Прибігши додому, він схвильовано і емоційно розповів про цю зустріч рідним, серед яких і була моя бабуся. Хто або що це було, нам незрозуміло досі.
А скільки ще таємниць навколо нас і уявити важко!