Купили собі самогону літру, закуску і пішли собі … Троє чоловіків-любителів оковитої тихенько перелізли через огорожу, щоб не будити сторожа, і пішли собі по центральній алеї вглиб кладовища. І ось навіть лавочка є біля однієї милої могилки, і столик навіть, сіли, розлили по стопках, випили і закусили … Далі сталося неймовірне!
За дивним збігом обставин навпроти могилки на іншій лавці спав місцевий п’яниця. І ось він раптом прокидається від балаканини і чує запах горілки та шум поруч. «Ось диво прямо тут і зараз мені наллють» — подумав він про себе.
Тим часом, троє чоловіків налили вже по третій і почали вимовляти тости про велике і вічне — типу, про життя і смерть, і чи варто боятися мертвих. І тут на небі з’явився місяць, прихований хмарами, пролунав тріск з кущів і в світлі місяця до столика простяглася рука …
Пролунав хрипкий пропитий голос: «хлопці, налийте і мені будь ласка, труби горять, а я вип’ю за ваше здоров’я!».
Місцевому сторожу тим часом закортіло відлити і він відійшов покурити. І ось пролунали крики і по центральній алеї кладовища бігли троє, розмахуючи руками і щось виючи по ходу …
Паркан вони перемахнули так, начебто його і зовсім не було там!