Маленьке, глухе сибірська село поруч з дрімучим лісом, якому ні кінця ні краю не було видно — і в цьому селі жив п’ятирічний хлопчик, Миколка. У хлопчика був єдиний відданий друг, вовк на прізвисько Сірий. Народилися вони, можна сказати, в один день. Місцевий дурник-пияк, Толік, приніс цуценя на самі хрестини хлопчика. Відмовитися від подарунка в такий день, батьки не наважилися. Так і почалася вся ця неймовірна історія …
Вони взяли цуценя, вручили Толику пляшку оковитої, на тому й лишилися всі при своєму. Звичайно ж, тоді ніхто не міг і подумати, що цей маленький песик виявиться виявиться хижим вовком і відіграє ключову роль у житті Миколки.
Час йшов. Миколка і Сірий підростали. Наче не розлий вода, були для всіх односельчан вовк і хлопчик. Там де Миколка, там і Сірий, а там де Сірий, там і хлопчика шукайте. Одного разу восени сталася біда, і ось що сталося …
На день народження Миколкиної мами приїхали родичі з міста, і вовка, від гріха подалі, закрили в старому сараї. Хлопчик сильно засмутився цією обставиною, так як у нього були зовсім інші плани на цей день, йому просто хотілося погратися зі своїм другом, і образившись на батьків хлопчик побіг до лісу.
Батьки, які були зайняті гостями, помітили пропажу хлопчика тільки в другій половині дня. Обшукали все село, але ніхто Миколку не бачив. І тільки один старий грибник начебто бачив хлопчика під лісом, але точно не був упевнений, так як зір вже не той, що був раніше.
Батьки обшукали околиці лісу, всі закутки в невеликому селі, але не знайшли свого 5-річного синочка, а тим часом уже стемніло і стало прохолодно.
Тим часом біля будинку загубленого хлопчика стали збиратися жителі села і хтось із них запропонував, щоб відпустили вовка. Нехай він ще пошукає, хоча думали, що це марно, не собака адже він насправді.
Коли вовка випустили з сараю, Сірий одразу побіг до лісу, а односельчани, розділившись на групи, теж вирушили на пошуки маленького хлопчика. Йшла третя доба після пропажі Миколки. Батьки й односельці не припиняли пошуки — і раптом хтось почув вовче виття з боку села.
Ті, що були ближче, дісталися першими до села. Вовче виття доносилося з двору, де жив зниклий хлопчик. Добігши до туди, люди побачили таку картину. У дворі Миколкиного будинку лежав знесилений хлопчик, а біля нього сидів Сірий з перебитими задніми лапами, і голосно вив, кличучи на допомогу.
З лісу, по вологій землі, тягнувся слід від волочіння. Схоже, що вовк, поки шукав хлопчика, сам втрапив в капкан, поставлений браконьєрами, але свої пошуки не припинив. А коли знайшов знесиленого друга, волоком, з перебитими задніми лапами, дотягнув дитину до будинку і покликав на допомогу.
Люди кинулися до дитини, але вовк вишкірив великі ікла і почав злобно гарчати, не підпускаючи до свого друга людей. Натовп кинувся в сторони і хтось із них здогадався, що вовк не підпустить чужих, і що треба терміново шукати батьків хлопчика, які до сих пір були в лісі. Слава Богу, батьки вже підбігали до хлопчика, пробиваючись крізь натовп.
Приїхала кимось викликана швидка і батько хлопчика дбайливо заніс сина в машину до лікарів, і малюка відвезли в лікарню, де він і пролежав майже місяць. Коли Миколку виписали з лікарні і привезли додому, його зустрів його вірний друг Сірий, сильно кульгаючи на задні лапи.
Після цього випадку Сірий і Миколка прив’язалися один до одного ще більше і не розлучалися до самої смерті Сірого. Свого друга Миколка поховав на околиці села і поставив невеличкий пам’ятник в знак великої шани своєму рятівникові.
Ось така сталася історія з маленьким хлопчиком і його другом вовком. І якщо вона вам сподобалася, поділіться вашими враженнями і дайте її почитати своїм друзям.