Люба пройшла засніженою доріжкою на цвинтарі. На чорному мармуровому пам’ятнику шапкою лежав сніг. З портрета її чоловіка, висіченого на камені, дивилися трохи примружені очі, наче Ваня уважно вдивлявся в того, хто прийшов до нього в гості. Куточки губ трохи піднесені, наче ось-ось усміхнеться. Думки плуталися в голові… І тут жінка з дитиною, і ці дивні до болю знайомі очі…