Звичайно, кожна людина, яка відвідує кладовище, задається одним і тим же питанням — а чи чують нас покійні? І як правильно з ними «розмовляти»?
Люди кілька разів на рік приїжджають на могилу до своїх родичів, щоб прибрати на могилі, привезти гостинці, оновити зів’ялі квіти і т.д., але при виконанні всіх цих дій ми починаємо зазвичай спілкуватися з покійним.
Ставимо йому різні питання, самі розповідаємо, як поживаємо, чи згадуємо його. Деякі люди не можуть змиритися зі смертю і вважають, що загиблий просто пішов на якийсь час, і тим самим йде спілкування, як з живою людиною.
Завдяки різним обрядам з поминками, можна сказати, що покійні нас все-таки чують, навіть можуть і побачити нас. Кладовище — це те місце, де наш зв’язок з покійним посилюється, тому і може статися контакт. Зв’язок між живими і померлими існує, але не такий сильний, як на цвинтарі. Мертві можуть давати нам знаки, варто тільки звернути на них увагу.
Варто зауважити, що приходячи на кладовище, необхідно виконати ряд «обрядів», щоб не розлютити душу покійного своєю присутністю.
Що обов’язково необхідно робити, коли прийшли на цвинтар
- На могилі потрібно перехреститися і промовити слова молитви:
«Боже, будь милостивий до раби або раба Твого» ОБОВ’ЯЗКОВО називаємо ім’я покійного! - Далі ми говоримо: «здрастуй, (ім’я покійного)«, після слів знову потрібно буде перехреститися. Після цих невеликих дій кладемо гостинець, який привезли з собою.
- Після того, як ви прибрали могилу, поспілкувалися і збираєтеся йти — поцілуйте хрест 3 рази і перехрестіться.