У день весілля у ЗАКСу зібралися усі запрошені гості. Односельці, родичі, вірні друзі. Всі були ошатно одягнені і готувалися гучно відзначити урочистість.
Ось тільки нареченого поки що не було видно на горизонті. — Чи не передумав часом? — почувся жартівливий голос з боку гостей. — Тьху на вас, такоей меліте! — сердито забурчала Ольга Вадимівна.
У натовпі відразу пролунав дівочий сміх. Подруги Аліси по-доброму заздрили її щастю, тому й кепкували над нею збоку. — Здається, їдуть! — вигукнув хтось, привертаючи увагу до позашляховика, що мчить вулицею.
— Дивіться, виходить! Побачивши знайому машину, Аліса радісно замахала руками, вітаючи коханого. Чесно кажучи, на мить вона вже почала сумніватися. Зрадливий страх липкими щупальцями проникнув із глибин її душі.
Але тепер усе буде добре. — Аліс, хто це? — прошепотіла Ольга Вадимівна, схилившись на духом дочки. З позашляховика ВИЙШОВ……..……….