Вечоріло. Сонце сідаючи за горизонт, як ніби наостанок грало своїми яскравими променями по холодній, засипаній пухнастим снігом землі. Сергій йшов до матері, занурений в свої тяжкі думи. Маму поховали 2 місяці тому, холодним, похмурим грудневим днем …
У той день йшов сніг, не те що сьогодні, мороз і сонце. Сьогодні її День народження … Мама хворіла довго. Життя витікало з неї по краплях, з кожним днем залишаючи все менше і менше сил. Сусідки говорили, що відмучилася. А Сергій ніяк не міг звикнути до думки, що її більше немає …
І тут хлопець помітив свіжу могилу по сусідству, і з фотографії на нього дивилася юна, дуже красива дівчина. «Ось про таку я колись мріяв» — подумав хлопець про себе. А вголос промовив: «Що ж з тобою сталося, красуня? От би мені таку наречену … » ДАРМА ВІН ЦЕ СКАЗАВ!