Це був типовий день на вокзалі, коли раптом натовп людей на платформі зупинився перед трагічною сценою. ГРУЗ-300 — кодове слово, що встановлене за пораненими солдатами – був доставлений з фронту. Це був болючий момент для всіх довкола!
Серед тих, хто очікував на вокзалі, була й одна мати, яка з нетерпінням чекала на свого сина. Її очі запалали від болю, коли вона подивилася на тіло, привезене з фронту. Вона глянула на обличчя свого сина, якого за секунду впізнала. Але промовила зовсім інше … «ЦЕ НЕ МІЙ АНДРІЙ!» — вона крикнула з розпачу!
Замість того, щоб зупинитися та плакати, вона просто пішла… Замало сказати, що вона була шокована. Це був гіркий підсмак реальності, який так важко втримати в серці. Але життя продовжується, навіть коли серце розбите на шмаття. То чому ж рідна матір так вчинила? Чому не признала свого рідного сина і лишила його напризволяще – просто тут на платформі залізничного вокзалу?
Про це в нашій сьогоднішній дивовижній відеоісторії …