12 років хлопець був паралізований – але раптом одужав і розповів таке, від чого кров холоне в жилах …

Хлопець, родом із Південної Африки, впав у вегетативний стан і на цілих 12 років втратив здатність рухатися і розмовляти. Поки лікарі ворожили над таємничою хворобою пацієнта, він довів, що неможливе можливо. А заодно і розказав, що відчуває людина, чиє тіло стає його в’язницею на довгі роки.

Мартін Пісторіус з Південної Африки народився звичайною дитиною на радість батькам Родні і Джоан. Хлопчик з самого дитинства захоплювався електронікою і мріяв стати другим Біллом Гейтсом.

Батьки не могли натішитися, спостерігаючи за талантами сина і прогнозуючи йому велике майбутнє. Але коли хлопчикові виповнилося 12 років, його життя різко змінилося. Мартін захворів на дивну і незрозумілу хворобу, яка викликала у лікарів більше запитань, ніж відповідей. 

Медики припустили, що у дитини розвинувся криптококовий менінгіт. Незважаючи на всі зусилля фахівців, хлопчикові ставало все гірше й гірше. Зрештою, він втратив здатність рухатися самостійно, дивитися людям в очі, а в кінцевому підсумку навіть перестав говорити.

Хлопчик, по суті, перетворився на «овоч». У лікарні рідним порадили відвезти його додому і тримати в комфортних умовах, поки він не помре, – розповідав Родні, батько Мартіна.

Хоча прогнози лікарів були песимістичними, Мартін продовжував жити. Його батько щодня прокидався о 5 годині ранку, одягав сина, садив його в автомобіль та відвозив до реабілітаційного центру, де залишав дитину на цілий день.

Martin and his father, Rodney, in the 1990s.

«Через кожні 8 годин я піднімав його, купав, годував, вкладав у ліжко, а через кожні дві години повертав його на інший бік, щоб не було пролежнів», – пояснював батько. 

Найскладніше однак було матері Мартіна. У якийсь момент я подивилася на нього і сказала: «Сподіваюся, ти помреш». – Я знаю, що це жахливо, але мені хотілося якогось полегшення, зізналася одного разу жінка журналістам.

Джоан навіть не підозрювала: весь цей час син чув і розумів, що вона говорить, хоча батьки і медики були впевнені в зворотному. Як пізніше самостійно розповів хлопець, в 14-15 років він став потроху приходити до тями. 

«Приблизно через два роки свого вегетативного стану я почав прокидатися. Я почав розуміти все довкола, як і будь-яка нормальна людина» – розповідав Мартін журналістам. 

Хлопець спостерігав за світом, але не міг говорити і поворухнути навіть пальцем. «Всі звикли, що мене немає поруч, тому й не помітили того моменту, коли я повернувся до свідомого стану. Мене вразила сувора реальність. Я був в шоці від того, що мені доведеться провести залишок свого життя так, в повній самоті» – пояснював Мартін. 

Хлопчик опинився у своєрідній пастці свого тіла. Увесь свій час він присвячував роздумам, і вони не були особливо приємними. «Ніхто ніколи не проявить до мене ніжності. Ніхто ніколи не полюбить мене. Я приречений» – думав про себе хлопець.

Мартін вирішив, що його єдиний вихід – покінчити зі своїми негативними думками. І це стало початком його перемоги. 

«Потрібно було навчитися ні про що не думати. Ви просто існуєте. Це дуже темне місце, тому ти дозволяєш собі зникнути» – розповідав Мартін.

Оскільки рідні і лікарі вважали Мартіна «овочем», в спеціалізованому центрі, де він проводив свої дні, він часто сидів перед телевізором і годину за годиною, день за днем ​​дивився на повторі дитячих мультфільмів. Одного разу він вирішив, що з нього досить!

Мартін хотів хоча б трохи контролювати свій день, тому він придумав, як визначати час по руху сонячних променів на підлозі. Це було початком. Зрештою хлопець знайшов спосіб переосмислити навіть самі «потворні думки», які його переслідували.

Наприклад, коли мати йому одного разу сказала: «Сподіваюся, ти помреш», – я відчув, що весь світ пішов від мене далеко-далеко. Я спробував поміркувати, що змусило її так сказати, і з часом почав розуміти її відчай. 

По мірі того, як розум Мартіна міцнішав, до нього стала повільно повертатися здатність рухатися. Як пізніше пояснили медики, це зіграло величезну роль в одужанні Мартіна: як тільки його мозок дав тілу установку на одужання, організм став боротися з недугою.

До 39 років чоловік одужав практично повністю, веде самостійне життя, працює веб-дизайнером і не залежить ні від кого. Крім того, Мартін одружився і став батьком!

Подивіться відеоверсію цієї захопливої історії зі щасливим фіналом!