Григорій не був у себе на батьківщині майже 20 років. Востаннє він приїздив до села того літа, коли закінчив інститут. Григорій знав, що у селі за своєю спеціальністю він не зможе працювати, адже у селі економісти не потрібні. От якби був трактористом, ну чи хоч би ветеринаром, тоді ласкаво просимо. Але Грицько хотів бути економістом. Вже на третьому курсі інституту, подбав про те, щоб залишитися в столиці. Григорій старався щосили, вкалував на практиці, і єдиний з усього курсу, кому надійшла пропозиція працювати. Доля однак може так закрутити іноді, що «мама не журись»! І саме про це наша сьогоднішня історія!