В одному селищі у моїх знайомих померла бабуся. Над її квартирою жив чоловік, звали його Володимир і був він в цей час у відрядженні по роботі. У день, коли її ховали, він повернувся додому і, дізнавшись, що трапилося, відразу ж поїхав в місто, щоби купити квіти на похорон. Але, на жаль, не встиг.
Коли він повернувся додому, бабусю вже відвезли на цвинтар. Квіти він вирішив залишити собі, не пропадати ж грошам, та й взяв і подарував їх своїй дівчині на ім’я Ольга, до якої залицявся на той момент.
Вночі наснився Володимирові сон, ніби сусідка покійна прийшла в квартиру, а в квартирі він сидів зі своєю дівчиною, забрала вона квіти з собою і взявши за руку повела дівчину Ольгу з собою.
На ранок прийшла страшна звістка, що Ольга померла уві сні, серце зупинилося. В першу ж ніч після цієї жахливої звістки почала снитись Володимирові Ольга — стоїть вона на порозі квартири з квітами, сама не заходить, але кличе з собою. Володимир наче й хоче йти за нею, але прокидається в останній момент.
На похоронах Ольги до нього підійшла місцева бабця на ім’я Марія, звали її в селищі відункою і сказала, щоб він забрав квіти, які подарував дівчині, назад на могилу, кому вони були призначені, інакше небіжчиця віднесе його теж із собою.
Знайшов він на підвіконні ці злощасні квіти, знайшов могилку сусідки, поклав їй квіти, попросивши у неї вибачення. З тих пір і припинилися у нього жахливі сновидіння.