Ірина весь тиждень працювала, і дуже мріяла, що на вихідних добряче відпочине. Але не тут то було…Хочеш розсмішити Бога-розкажи про свої плани. Цілі вихідні Іра прибирала, куховарила, потім допомагала свекрусі на дачі… Понеділок. Ранок. Іра прокинулася від сильного головного болю та ознобу по всьому тілі. «Захворіла» – промайнуло у неї в голові, і тут же пульсуючий біль з’явився десь в спині. Ігор, її чоловік, безтурботно хропів поруч.
Молода жінка придивилася в знайомі, але при цьому абсолютно чужі риси обличчя. Вона навіть не могла точно назвати момент, коли коханий і рідний чоловік став для неї абсолютно чужою людиною.Вони були одружені 6 років, але вона не розуміла в який момент він перестав бачити в ній жінку, і вона перетворилася для нього просто в прислугу.
Принеси-подай, не заважай!
Різкий біль з новою силою пронизав її тіло. Потрібно було зібратися і нарешті встати. Треба збирати дитину в садочок.
Ранок видався знову дуже холодним, а її поганенький пуховик – це одна назва, він вже давно не грів. Коли Ірина сказала чоловікові, що їй потрібна нова куртка, то це викликало у нього черговий напад люті, він відповів, що вільних грошей у сім’ї немає, а зима вже практично закінчилася. І що йому потрібен новий перфоратор. А вона нехай почекає.
Іра спробувала розбудити чоловіка:
– Ігорю, відведи Єгора в садочок, мені потрібно до лікаря, я захворіла, мені дуже погано.
Чоловік, невдоволено заворушився в ліжку, розплющив очі і різко сів.
– Ну знайшла проблему, відведи сину в садочок, а потім йди на прийом до лікаря. Я ще хочу трохи поспати. Я втомлююся. Мені скоро знову на роботу заступати. – Ігор знову ліг і почав сопіти.
– Тоді дай мені, будь ласка, грошей на лікарню та аптеку. Свою зарплату я віддала на кредит по авто, якщо ти забув.
– А ти у нас що дружина Рокфеллера. Грошей у мене на лікарню немає, та й в поліклініці все безкоштовно.
Жінка заплакала.
“Алло”, мені до одного місця, що в тебе температура. Збери мені тормозок на роботу, і то хутко, заведи сина в садок, а потім будеш вилежуватися!”,-закричав чоловік. Знайшла моду, всього добиватися сльозами.
Ірина ледве-ледве дійшла до кімнати сина, вона дістала з-під ліжка скриньку в якій зберігала заначку від чоловіка, так би мовити на чорний день.
Ірина з Єгорком вийшли на вулицю, жінку затрясло від крижаного вітру, який пронизав її тіло.
Дитячий садок був зовсім поруч з будинком, поки син роздягався, Іра сіла на лавочку і закрила очі.
– Ірино Миколаївна, Вам погано? – несподівано для себе жінка почула стурбований голос виховательки.
Чужа людина побачила, що Іра хвора, а для законного чоловіка треба було щось доказувати. З гіркотою на душі Іра пішла в лікарню. Їй так було погано, що біля кабінету лікаря молода жінка знепритомніла.
Вона прокинулася від гострого запаху нашатирного спирту і тільки після цього побачила навколо себе стурбовані обличчя лікарів.
– У вас гострий пієлонефрит, – сказав доктор і поправив на носі окуляри. – І знову почав проводити датчиком в області лівої нирки. У вас дуже висока температура, а тому без антибіотиків обійтися не вийде. Ми зараз вам першу ін’єкцію зробимо тут, а потім необхідно буде купити ліки і продовжити лікування вдома, знайдете того, хто буде робити уколи?
Іра кивнула головою. Жінка купила шприци та ліки в аптеці, і тихенько побрела додому.
Вона зайшла в квартиру і почула запах сніданку. Чоловік уже прокинувся і збирався снідати, щось грюкав на кухні. Повністю знесилена вона забилася в куток дивана з градусником.
Через кілька хвилин до зали зайшов Ігор.
-О, добре, що ти прийшла, бо я вже почав сам собі сніданок ладнати. Ти йди зараз на кухню і натри мені дерунів, якщо нема сметани, то спустись у магазин за рогом, там продається смачна фермерська сметанка.
Іра дістала градусник. Вона подивилася на термометр на ньому було 39,7. Вона простягла чоловікові термометр.
– Ігорю, у мене немає сил зараз готувати тобі деруни. Давай ти сам собі поїсти приготуєш, лікар сказав, що у мене пієлонефрит і я повинна відлежатися.
Дівчина заплющила очі, але тут же їх відкрила від дикого крику чоловіка:
– Ну і що, що у тебе 39,7, а мені що тепер робити, голодним на роботу йти ?! – репетував чоловік.
Іру покидали сили, вона навіть не могла добряче відповісти на закиди чоловіка.
Що я знайшла у цьому лютому, черствому чоловікові.
Ігор так-сяк посмажив собі яєшню, зробив гарячі бутерброди і пішов на роботу.
«Хто везе на тому і возять» – пронеслися в голові І Ірини слова бабусі.
Чоловік пішов на роботу, а вона набрала номер свого начальника і попросила дати їй тижневу відпустку за свій рахунок. Коли Ігор прийшов, то вдома на нього ніхто не чекав.
Іра переїхала з сином до батьків. Подала на розлучення, а через два роки зустріла іншого чоловіка.
Зараз вона щаслива, їй ніхто не дорікає, а любить за те, що вона просто є.