Олегу не давали спокою сусіди-алкоголіки. Часті збіговиська їх друзів, таких же алкашів, не особливо радували мешканців будинку. П’яні дебоші і крики набридли так, що добропорядні громадяни за голови хапалися.
Спочатку алкашів проганяли. Ефекту не було. Лаяли і соромили. Нульовий ефект знову. Виклики міліції теж приносили тільки тимчасовий результат. Тоді Олег пішов до господарів кубла і сказав:
- Панове, потрібна ваша допомога. До мене приїхала теща, а я не хочу, щоб вона жила зі мною. Чи не могли б ви кожен день влаштовувати все більш галасливий скандал. Чим голосніше будете кричати і лаятися матом, тим краще. А я за це щовечора буду приносити вам пляшку горілки.
Алкаші раді старатися тут же. Через тиждень Олег сказав:
- Тут у мене проблеми з грошима. Я зможу вам давати тільки дві пляшки в тиждень.
«Панове» побурчали і наступний тиждень відпрацьовували вже без зайвого ентузіазму. Через тиждень Олег зайшов до сусідів і поскаржився:
- Ви розумієте, не платять зарплату, тому зможу вам за щоденні скандали приносити тільки одну пляшку на два тижні.
- Ну, немає дурнів, за пляшку в два тижні сам дери горлянку — відповіли алкаші.
З тих пір довкола була тиша. Алкаші, навіть якщо і лаялися по-справжньому, намагалися робити це тихенько.
Щоб тещу не злякати, на зло цьому жмот Олегу …